«Діти із зони АТО»

Наша команда постійно проводить проект "Діти війни", в рамках якого діти з Донецької області мають можливість відчути себе просто щасливими дітьми, незважаючи на події, котрі відбуваються в зоні АТО.
В 2016 році до Києва були запрошені школярі із зони АТО. Діти віком від 8 до 15 років відвідали різноманітні культурно-розважальні заходи. Ці подорожі закарбувалися у серцях маленьких українців назавжди.
Вони знову і знову згадують місця, які відкрили для себе у Києві. Деякі ніколи не подорожували потягом.
"Ми побачили на власні очі те, про що так багато чули", - розповіли схвильовані школярі про зоологічний музей своїм батькам. Малятам сподобалась прогулянка Хрещатиком, Алеєю Небесної сотні, Андріївським Узвозом. Києво-Печерська Лавра, де вони відвідали виставку українських костюмів, Мистецький Арсенал - все здивувало і зачарувало. "Діти щось уявляли собі, коли дивилися на той чорний квадрат Малевича. Я не знаю, я нічого не побачила такого, а вони розуміють...", - поділилася враженнями директор школи смт. Верхньоторецьке Пащенко Олена  Андріївна.
Звісно, дітлашня добре повеселилася і пострибала у Скай парку, відпочиваючи від стосу музейної і мистецької інформації. Багато хто із школярів вперше відкрив для себе боулінг. А у кінотеатрі дітей охопило відчуття "дорослості": "О, ми майже як дорослі, з попкорном і колою будемо дивитися кіно!"
Адже смт. Верхньоторецьке Ясинуватського району Донецької області - це перша лінія оборони. Одразу за єдиною у селищі школою починається так звана "сіра зона", а за 3 км - "ДНР". За словами директора, деякі діти ходять до школи аж звідти через декілька блокпостів. Наші військові вже вивчили школярів і пропускають без питань. А от на іншому боці, коли відбуваються ротації, пропуск до школи можна отримати не завжди.
Мабуть, деяким українцям з цього боку, де мирно і затишно, складно зрозуміти великі проблеми маленьких дітей. Тому проект "Діти війни" є понад важливим. Він дарує світло і радість тим, хто кожного дня чує гуркіт важкої артилерії, він показує цим дітям, що вони потрібні і не забуті, не кинуті жити у "сірій зоні" без права на звичайні радощі дитинства. Що вони мають можливість побачити яскраві кольори української столиці, і колись, у майбутньому, мирна веселка з'явиться у небі і над їхніми домівками.